Координати: 50°26′39″ пн. ш. 30°31′39″ сх. д. / 50.444197222222° пн. ш. 30.527377777778° сх. д. / 50.444197222222; 30.527377777778

Лютеранська, 21/12

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лютеранська, 21/12

50°26′39″ пн. ш. 30°31′39″ сх. д. / 50.444197222222° пн. ш. 30.527377777778° сх. д. / 50.444197222222; 30.527377777778
Типбудівля
Статус спадщинипам'ятка історії місцевого значення України
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Архітектурний стильконструктивістська архітектураd
АрхітекторХолостенко Микола В'ячеславович, Вербицький Олександр Матвійович і Обремський Всеволод Адольфович
Будівництво1929 — 1939
Відомі мешканціМихайло Бойчук,
Лев Ревуцький
АдресаЛютеранська вулиця (Київ)
Мапа

CMNS: Лютеранська, 21/12 у Вікісховищі

Буди́нок науко́вих працівникі́в (будинок житлово-будівельного кооперативу «Науковий робітник») — житловий будинок архітектора Миколи Холостенка, розташований у Києві на розі Банкової й Лютеранській вулиць, 21/12.

Рішеннями виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 159 від 27 січня 1970 року, № 840 від 21 серпня 1975 і № 1112 від 4 серпня 1980 року поставлений до обліку пам'яток історії місцевого значення.

Пам'ятка конструктивістського стилю в архітектурі[1].

Будівництво і використання будівлі

[ред. | ред. код]

1929 року за проєктом архітектора Миколи Холостенка розпочалося спорудження одного з перших житлових будинків для фахівців. До проєктування також залучили Олександра Вербицького й Всеволода Обремського[1].

Архітектура

[ред. | ред. код]

Чотириповерхова, тинькована споруда складається із наріжжя і двох крил: короткого — уздовж Лютеранської вулиці та довгого — уздовж Банкової. Перед наріжжям розплановано палісадник. Будівля зведена з урахуванням інсоляції та провітрювання приміщень. У будинку 24 квартири, по три квартири на кожному поверсі. Квартири мають від двох до шести кімнат, ванну, туалет, передпокій, комору та один або два балкони.

Конструктивістська цегляна споруда позбавлена будь-яких декоративно-художніх елементів. Чоловий фасад акцентовано чергуванням балконів і глухих еркерів на рівні четвертого поверху.

Будинок зазнав реконструкції. Фасади зіпсовані кондиціонерами, супутниковими антенами, самочинно заскленими балконами й терасами. Під еркерами збудували засклені лоджії. Будівля частково втратила свій первинний вигляд[1].

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Білокінь Сергій, Кальницький Михайло, Мойсеєнко Віктор, Панькова Світлана. Житловий будинок наукових співробітників // Звід пам'яток історії та культури України: Київ. Кн. 1, ч. 1. А — Л / П. Тронько та ін. — К., 1999. — С. 526—527.